7 травня в Полтавського професійному ліцеї
пройшов святковий вечір присвячений
до 65-ї річниці Дня Перемоги!
Щиро вітаємо наших ветеранів Полтавщини та зичимо їм довгих років життя!
День Пам’яті та Надії.
(сценарій тематичного вечора, присвяченого Дню Перемоги)
Вед 1. Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війни 1941-1945рр. Не щезне в пам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.
Вед 2. Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас назавжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні.
Вед 1. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях – сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.
Вед 2. Неможливо позбутися нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж лишиться пісня про них, і залишиться Пам’ять. Тож давайте сьогодні, поки є така можливість, послухаємо розповідь ветеранів і запам’ятаємо їх на все життя.
Вед 1. Сьогодні у нас на святі присутні ветерани ВВВ
Тож слово надається їм.
Вед 1. Ніхто не забутий; на попіл
Ніхто не згорів:
Солдатські портрети на вишитих
Крилах пливуть.
І доки є пам’ять в людей і живуть матері,
Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.
Їх прийняла війна, лишивши списки
Загиблих у праведнім бою,
Застигли в тузі обеліски,
В гранітнім каміннім строю.
Вед 2. Пам’ятайте, друзів, цих людей до віку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось всі ми низько до землі їм,
Квітами устелим їх тернистий шлях.
Вед 1. Для Вас, шановні ветерани, для всіх, хто є в цьому залі звучить пісня „Журавлі”.
Вед 2. Мільйонам людей назавжди врізавсь в пам’ять перший день Великої вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.
Вед 1. Спинись, проклятий супостате,
На світ востаннє подивись:
За тіло матері розп’яте
Сини на пару піднялись.
Вед 2. У бій за наші ниви,
За ясний сміх дитячий,
За юний спів щасливий,
За славний труд гарячий.
Вперед, полки суворі,
Під прапором свободи,
За наші ясні зорі,
За наші тихі води.
Вед 1. У війни не жіноче обличчя… Адже скільки жінок, зовсім юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.
Читець. Дівчина в сірій шинелі,
В куцих, простих чобітках
Йшла, де зривались шрапнелі,
Йшла з автоматом в руках.
Дівчата в бою йшли крізь ночі,
З калюж умивались дощем,
Їм бачились коси дівочі
Під грізним гарматним вогнем.
Недобрії очі лякали,
І танків боялись в бою.
Але, як мужчини, вмирали,
Землю обнявши свою.
Вед 2. А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекались своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не було років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово „війна”, вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.
Звучить пісня „Димить туман!”.
Вед 1. До тебе, людино, звертаюсь:
Залиш на хвилинку щоденні турботи.
З собою побудь у глибокій скорботі,
Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру чи посивілу матір.
Вед 2. Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше нам розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, на жаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому я прошу
Солдатів пам’ять вшанувать мовчанням.
Хвилина мовчання.
Вед 1. У тиші урочистій до Пам’яті йдем,
Що в серці відлунює грізно.
У святому мовчанні над Вічним вогнем
Схиляється наша Вітчизна.
Уклонимось тим, хто поліг у бою,
Хто покрив землю рідну собою.
Усім поіменно, хто впав у бою,
Хто відстояв нашу свободу.
Згадаємо всіх поіменно,
Серцем згадаєм своїм.
Це потрібна не мертвим,
Це потрібно живим.
Вед 2. Хочеться зібрати всі квіти землі і покласти їх до ніг ветеранів.
Шановні ветерани! Прийміть від нас ці квіти в дарунок, як символ радості життя, як символ його безкінечності.
Вручення квітів. Звучить пісня „День Победы!»